ПІДЙО́МНИК, а, ч., техн. Споруда для вертикального переміщення людей або вантажів; ліфт. Йому теж від входу в тунель доведеться дертися на гору. Підйомник давно знято (Ле, Міжгір’я, 1953, 282); Крім копра, була встановлена також потужніша підйомна машина з трьома електромоторами, споруджено нове приміщення для підйомника (Гур., Наша молодість, 1949, 214); Підйом і опускання вантажу здійснюється підйомником, яким обладнана кожна вагонетка [підвісної дороги] (Механ. і електриф.., 1953, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 431.