ПІДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підколо́ти. У одного [пораненого] не було ноги по коліно, а в другого зовсім, і холоша була підколота так, що не метлялася і не заважала ходити (Ів., Таємниця, 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 437.