ПІДКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. підкори́ти і підкори́тися. Закінчивши підкорення Середньої Азії, Александр Македонський зробив похід в Індію (Іст. СРСР, І, 1956, 14); Без підкорення меншості більшості не може бути партії, скільки-небудь гідної імені робітничої партії.. (Ленін, 9, 1970, 7); — Наука — це величний процес пізнання природи і підкорення її сил людству (Рибак, Час.., 1960, 37); Вік електроніки і атомної енергетики, вік підкорення космосу вимагає нових металів: твердих і водночас в’язких, жаротривких і холодостійких, здатних протистояти не тільки корозії, а й радіоактивним випромінюванням… (Наука.., 6, 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 439.