ПІДКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко ПІДКО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДКОРИ́ТИСЯ, корю́ся, ко́ришся, док.
1. Виявляти покору, коритися волі завойовника, володаря. Русь була й не одинока. Між землями її й [Візантійською] імперією лежала ще одна країна, яка також не хотіла підкорятись імперії — Болгарія (Скл., Святослав, 1959, 131); Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії, перед ним усі схилялись і тремтіли (Ком. Укр., 8, 1962, 42); Дивізії кайзера й банди Петлюри.. Стріляють, мордують, гвалтують… Дарма! Народ не підкориться лютому ігу (Бажан, Роки, 1957, 249); В кінці VI ст. до н. е. за перського царя Дарія І Гістаспа Вірменія змушена була підкоритися його владі (Іст. СРСР, І, 1956, 13); // Діяти за чиїм-небудь наказом, розпорядженням або згідно з чиїмсь керуванням. [Горлов:] Що ж, наказ є наказ. Я людина військова, підкорятися звик (Корн., II, 1955, 69); Соціалістична дисципліна праці передбачає єдиноначальність, за якої всі робітники у процесі праці підкоряються волі однієї особи — керівника підприємства (Ком. Укр., 4, 1960, 38); Сліпо.. я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (Мик., II, 1957, 57); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Збан., Крил. гонець, 1953, 9); // Перебувати під впливом кого-небудь або під дією чогось; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін. Федір Данилович ніби грався з дітьми, і вони його слухали, виконували кожний його наказ, до кінця підкорялись волі старого вчителя (Збан., Малин. дзвін, 1958, 127); — Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне. Такий закон природи. Йому підкоряється все живе (Довж., І, 1958, 460); * Образно. Скрізь живуть щасливо наші люди, і простори підкорились нам (Сто пісень.., 1946, 25); // Бути враженим, захопленим чим-небудь або діяти згідно з чим-небудь усталеним. Я підкорився її приємному голосу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 44); Тася почервоніла, але підкорилась звичаєві (Дмит., Розлука, 1957, 69).
2. тільки недок. Пас. до підкоря́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 440.