Слово "підкочувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПІДКО́ЧУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.

1. перех. Котячи, наближати до кого-, чого-небудь. Воротарі підкотили важкі колоди, щоб вітер не гойдав воріт, і бігцем рушили доганяти військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324); // Котячи, переміщати, поміщати під що-небудь. * Образно. — Кораблі на морі поспішають перебігти свій шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм.. Бовтаються, перелітають з хвилі на хвилю, вірніш — хвиля підкочує під них свої піняві боки (Ю. Янов., II, 1958, 40).

Підко́чувати (підкоти́ти) о́чі під ло́ба (вго́ру) — від хвилювання, здивування, болю і т. ін. ховати зіниці під верхніми повіками. Олена Петрівна забігала по кімнаті, охаючи і підкочуючи під лоба очі (Рибак, Час.., 1960, 419); — Ой господи, господи, за кого я тільки втопила свою голову і свої десятини! — вхопилася руками за розпатлані коси Олена, а очі так страдницьки підкотила вгору, що між повіками ворушилися тільки одні білки (Стельмах, І, 1962, 569).

2. перех. Везучи або штовхаючи візок, коляску і т. ін. або везучи когось, наближати до кого-, чого-небудь. [Орест:] Мамо, підкоти мене до перил, я хочу дивиться на дорогу, звідси нічого не видно. (Груїчева підкочує його до того місця, де сама тільки що стояла) (Л. Укр., II, 1951, 88); — Відчиняються ворота, і чорні коні під самі вікна підкочують чорну коляску (Стельмах, II, 1962, 305); Пара найкращих панських гнідих з гуркотом підкотила до ганку легкий ресорний візок, на якому розмістилася уся родина Гната Крикливця (Мур., Бук. повість, 1959, 143).

3. неперех., розм., рідко. Те саме, що підко́чуватися1 2. Експрес підкочував до чергової станції (Смолич, Мир.., 1958, 354); Казанцев підкотив під корчму й спинив коні (Н.-Лев., III, 1956, 158); Машина підкотила до управи, кинувши світло фар на ганок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 194).

4. перех. і неперех., перен., розм. Несподівано відчути біль, хворобливий стан і т. ін. Тихон відчув, як тьохнуло серце і до горла підкотив якийсь клубок. По обличчю забігали тіні, а губи, силкуючись щось сказати, лише безсило смикались (Панч, В дорозі, 1959, 28); Наступного ранку Хома Микитович прокинувся не в дусі. Гнітюче почуття, як тільки розкрив очі, каменем підкотило до горлянки (Грим., Незакінч. політ, 1962, 30).

ПІДКО́ЧУВАТИ2 див. підка́чувати1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 441.