ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, лості, ж. Стан за знач. підле́глий 1. Люди, які поступали під його руку, всі були злочинцями, тавро злочинів прокляттям лежало на них, робило їх безправними, прирікало їх на безвідмовну йому підлеглість (Гончар, Тронка, 1963, 137); Імперіалізм не знає інших відносин між державами, крім відносин панування і підлеглості, гноблення слабого сильним (Програма КПРС, 1961, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 448.