ПІДЛЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш і ПІДЛЕЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛЕСТИ́ТИ, ещу́, е́стиш, док., перех. Лестощами, догідливістю, вихвалянням і т. ін. викликати у кого-небудь добре ставлення до себе або добиватися вигоди, користі тощо. У Мартохи двоїлось почуття: і дражнило її панське втручання в її родину, і підлещала панська ласка до її дитини (Л. Укр., III, 1952, 636); На початку другого антракту до Юрія підійшов сам Садовський і привселюдно від імені всієї трупи висловив йому подяку. Це підлестило молодого багача (Бурл., Напередодні, 1956, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 449.