ПІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДМОГТИ́, ожу́, о́жеш, док.
1. розм. Те саме, що допомага́ти. — Ви, Олексію Кіндратовичу, зайдіть колись і подивіться, на що він [клуб] схожий — геть обдертий... — Постараюсь.., підможу чимось (Логв., Літа.., 1960, 22).
2. діал. Підтримувати. Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені, що не зв’язані руки мої (Вовчок, І, 1955, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 453.