ПІДМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підмалюва́ти. Підмальовані чорним брови [татарки] і червоні, теж пофарбовані, нігті на руках і ногах так і блищали до сонця, мов наведені політурою (Коцюб., І, 1955, 285).
2. у знач. прикм. Який підмальовано, підфарбовано. Повела [Аннушка] підмальованими очима в бік поручника Суходолова (Панч, На калин. мості, 1965, 61); * У порівн. Ліси вже окутуються фіалковим маревом, і на снігу, мов підмальовані, синіють тіні дерев (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 221).
3. у знач. прикм., перен. Якому надано привабливішого вигляду. Марксисти переконані, що сукупність літературної діяльності О. Богданова зводиться до спроб прищепити свідомості пролетаріату підмальовані ідеалістичні уявлення буржуазних філософів (Ленін, 24, 1972, 322); // Який прикрашено, оздоблено чим-небудь для приховання справжньої суті. Хоцінський своїм підмальованим оповіданням.. розбуркав у йому гордість своїм родом (Н.-Лев., І, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 453.