ПІДМОГОРИ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до підмогори́чити. Тоді ж, правду сказавши, був я трохи підмогоричений та й подумав собі: ану ж удасться штука! (Март., Тв., 1954, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 458.