ПІДНА́ГЛЯДНИЙ, а, е. У дореволюційній Росії — який перебував під наглядом поліції. Учасники самарських гуртків писали друзям у своїх листах, що в Самарі живе піднаглядний студент Ульянов, людина видатного розуму й освіченості (Біогр. Леніна, 1955, 13); // у знач. ім. підна́глядний, ного. Той, хто перебував під наглядом поліції. Акторська діяльність І. К. Тобілевича, як відомо, була перервана його засланням у Новочеркаськ, а потім становищем політичного піднаглядного на хуторі Надія (Життя К.-Карого, 1957, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 460.