ПІДНАРЯ́Д, у, ч., спец. Підкладка, виворіт або спід у взутті. Хлопці винесли чоботи. Нові, з дрібним рантом. Піднаряд білий (Кучер, Трудна любов, 1960, 264); В чоботі, поміж халявою та полотняним піднарядом, був зашитий загальний зошит у цератовій обгортці (Коз., Гарячі руки, 1960, 31); // Підкладка, додаткові деталі і т. ін. до одягу. Піднаряд — матерію на підкладку, поясочки і шлейки, підшивку до сорочечок і навіть гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (Коз., Листи.., 1967, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 460.