ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який перебуває в неволі, у залежності від кого-небудь. Ще й досі.. розповідають [люди] про Довбуша, про того славного розбійника, що одбирав у багатих і наділяв бідних, що з ярма панського визволяв підневільних людей (Вас., II, 1959, 400); У путь дальнішу квапить ешелон тривожний свист… Між солдатськими штиками підневільний машиніст (Шер., Дружбою.., 1954, 29); Серед підневільних людей, що створювали ремісниче виробництво Сарая, були і руські ремісники (Іст. УРСР, І, 1953, 102); // у знач. ім. підневі́льний, ного. Той, хто перебуває в залежності від кого-небудь, підвладний комусь. Невже він навіть і в ті вечори почував себе її підневільним? (Гончар, Таврія, 1952, 264).
2. Який грунтується на примусі, залежності від кого-, чого-небудь, відбувається або має місце не з своєї волі. Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Граб., І, 1959, 397); З самих юних років Янка Купала був на непосильній, підневільній роботі, але ніколи він не схилявся перед панами (Тич., III, 1957, 446); Раби з ненавистю ставились до своєї підневільної праці і всіляко шкодили рабовласникам: псували їх знаряддя, калічили робочу худобу, погано обробляли землю (Іст. СРСР, І, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 461.