ПІДОЗРІВА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до підозріва́ти.
2. у знач. прикм. З виразом, виявом підозри. Любов.. кидає підозріваючий погляд на тітку і доктора (Л. Укр., II, 1951, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 476.