ПІДОЗРІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Властивість і стан за знач. підозрі́лий. Підозрілість, з якою повернувся був відразу до мене запитаний парубок, моментально зникла, скоро він почув, що я тут, мабуть, не чужа людина (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 343); — А що в тій ступі? — професійна підозрілість одразу відкидає сітку здивування й посмішки. Пристав обережно.. заглядає в чорне жерло ступки, ще обережніше засовує туди пучку (Стельмах, І, 1962, 592).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 476.