ПІДПАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПА́СТИ, су́, се́ш, док., перех., розм. Пасти трохи, недовго або час від часу. Кінь голодний, я його підпасаю (Шиян, Партиз. край, 1946, 96),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 480.