ПІДПРА́ПОРЩИК, а, ч., військ., дорев. Військове звання у царській армії рангом нижче прапорщика, а також особа, що мала це звання. Матвій, в чині підпрапорщика, служив у Семенівському полку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 400); — Хлопці, — каже Рубан. — ..Через пастухів узнав, що в банді тисячі, а не дванадцять. Чотири села підпрапорщик підняв (Ю. Янов., І, 1958, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 487.