ПІДПІ́ЛЛЯ, я, с.
1. Місце, простір у приміщенні під підлогою. З’єднувати підпілля і пустоти міжповерхового перекриття з зольником печі не дозволяється (Довідник сіль. будівельника, 1956, 459); // Місце під підлогою, де потай від сторонніх ховають що-небудь. В його квартирі з’явилося підпілля, де переховувалися закуплені цінності (Руд., Вітер.., 1958, 93).
2. тільки одн. Нелегальна діяльність, спрямована проти властей, а також конспіративне життя тих, хто бореться з властями. Тільки підпілля виробляє революційну тактику і несе її в маси як через нелегальну, так і через легальну пресу (Ленін, 23, 1972, 197); Вони, комуністи, готують підпілля. Вони руйнуватимуть фашистську армію, фашистський лад (Чорн., Визвол. земля, 1950, 91); Михайло Кирилович продовжує розповідати про своє життя в підпіллі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 141); Щоб робота гуртка у Львові змогла вийти на ширше поле громадської діяльності.., гурток повинен ввійти в контакт з політичною еміграцією і революційним підпіллям Росії (Кол., Терен.., 1959, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 483.