ПІДПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до підпі́льник. Коли б хтось з її знайомих з’явився перед нею, він не пізнав би в ній сувору, без усмішки в очах, завжди замкнену в собі підпільницю (Сміл., Сад, 1952, 238); Образ доньки машиніста Катрі Крос виписаний Ю. Смоличем з любов’ю. Катря — дисциплінована підпільниця, яка вміє переборювати всі труднощі (Іст. укр. літ., II, 1956, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 483.