ПІ́ДПІ́РКА, и, ж.
1. Те, чим підпирають, підтримують що-небудь. На місці вибуху вже була аварійна команда.. Почали ставити підпірки (Ткач, Моряки, 1948, 125); Великі важкі груші-глеки гнуть восени гілля, доводиться ставити підпірки, щоб гілля не ламалося (Мушк., День.., 1967, 149); Величезні дерева африканських лісів досягають у висоту 50-60 м. Нерідко вони мають додаткові корені — підпірки (Фіз. геогр.., 6, 1957, 124).
2. перен., розм. Те, на чому що-небудь грунтується, від чого щось залежить. До цього часу життя пливло у мене хоч не легко, але більш-менш певно.., тепер усі підпірки заразом були вибиті з рук (Вас., II, 1959, 509).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 483.