ПІДРИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ПІДІРВА́ТИ, підірву́, піді́рве́ш, док., перех.
1. Руйнувати, знищувати або подрібнювати за допомогою вибуху. Розбивали гарнізони, Склади підривали, За знущання і за муки Ворога карали (Укр.. думи.., 1955, 504); Відступаючи, ворог підірвав міст через Оржицю (Ком. Укр., 11, 1963, 22); Якось під час бою в лісі ми підірвали міною німецький танк (Шиян, Партиз. край, 1946, 63).
2. перен. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось. Реформістська зміна є така, яка не підриває основ влади пануючого класу, будучи лише поступкою його, при збереженні його панування (Ленін, 30, 1972, 39); Нападками на національну політику КПРС ідеологи імперіалізму намагаються підірвати авторитет нашої країни на міжнародній арені (Ком. Укр., 9, 1966, 26); // Позбавляти чого-небудь, руйнувати щось. Лихо не підірвало Ганниної віри в справедливість громадської правди (Руд., Остання шабля, 1959, 172); // Негативно впливати на стан здоров’я (про почуття, хворобу і т. ін.). Страшна туга підривала її сили і сушила тіло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21); — Куди йому косити? Підірвав здоров’я на війні, йде покосом, наче п’яний (Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
3. тільки док. Замучити, загнати (у 3 знач.) коня швидкою їздою, гонками. Обидва свої коні Бистрі підірвали (Рудан., Вибр., 1937, 270).
ПІДРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ПІДРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Рити землю під чим-небудь, збоку чогось. * Образно. Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий, Пороги підрива (Граб., І, 1959, 588); // Риючи додатково, робити ширшим, глибшим. Підрити канаву; // розм. Наривати, накопувати додатково, ще трохи. Підрити картоплі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 490.