ПІДРОСТА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до підроста́ти. Коли Ядзя підросла, то ще більше жила під опікою мами й гувернанток,.. бо підростаючій панночці ще більше небезпечно було сходитися з простим народом (Кобр., Вибр., 1954, 89); У своїй роботі по комуністичному вихованню трудящих партія особливу увагу приділяє підростаючому поколінню (Ком. Укр., 3, 1965, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 493.