ПІДРУ́ЧНИК, а, ч.
1. Книга, за якою вивчають учбовий предмет; посібник. Ватя познаходила свої шкільні підручники (Н-Лев., IV, 1956, 185); Батько складав алгебраїчний підручник (Смолич, II, 1958, 34); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: ..обгортки від цукерок, політекономію, циркуляр, казку, роман, підручник геометрії… (Донч., II, 1956, 81).
2. техн. Підставка, опора для різального інструмента на токарному станку. На .. верстатах є підручники, що служать опорою для заточувального інструмента (Фрез. справа.., 1957, 36).
3. зневажл., рідко. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах. Не стало ватажка, — зажурились підручники… (Мирний, II, 1954, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 495.