ПІДРЯ́ДНИЙ1, а, е. Який виконується за підрядом (див. підря́д1). Коли наш трест виконував підрядні роботи десь поза Києвом, я іноді брав з собою у відрядження й хлопця (Хор., Ковила, 1960, 27); // Який виконує такий підряд. Разом з підрядними організаціями активнішу участь у спорудженні парків повинна взяти молодь (Веч. Київ, 14. V 1957, 1).
ПІДРЯ́ДНИЙ2, а, е.
1. Залежний від чого-небудь, підпорядкований чомусь. Артистична краса повинна, по Кантовій думці, головно залежати від гарного змісту; гарна форма має для неї досить підрядне значення (Фр., XVI, 1955, 293).
2. грам. Який виражає підрядність (у 2 знач.), зв’язує слова або речення способом підрядності; протилежне с у р я д н и й. За синтаксичними функціями сполучники поділяються на сурядні і підрядні (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 516); Підрядний зв’язок; // Який має у своєму складі частини, зв’язані стосунками підрядності, або є такою частиною. Підрядним додатковим реченням називається таке, яке пояснює або заміняє додаток головного речення (Грам. укр. мови, II, 1957, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 495.