ПІДРЯ́ДЧИК, а, ч. Особа або установа, що виконує яку-небудь роботу за підрядом (див. підря́д1). — У мене є знайомий підрядчик на стеблівських фабриках (Н.-Лев., II, 1956, 84); Як прибули на місце, їх [заробітчан] приязно зустрів підрядчик, усміхнувся й інженер (Досв., Гюлле, 1961, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 495.