ПІДСЛІ́ПИЙ, а, е, рідко. Те саме, що підслі́пуватий. Підсліпий дяк читає панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Мирний, І, 1954, 328); * Образно. Блимнув їм [плавцям] підсліпим оком Здалеку маяк (Стар., Вибр., 1959, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 502.