ПІДСТА́РОСТА, и, ч. Помічник старости. Місцева королівська адміністрація — старости, підстарости, коменданти — грабувала міське населення (Іст. УРСР, І, 1953, 182); Крикнув дружко: «Старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести із хати, надвір погуляти» (Кв.-Осн., II, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 507.