ПІДСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш, док.
1. Ступаючи, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь. Підступали до стола люди (Н.-Лев., II, 1956, 43); Ззаду Огея сторожко підступає навшпиньках мале дівчатко (Досв., Вибр., 1959, 235); Серед сутолоки пан Зефірин підступив до панотця (Фр., II, 1950, 368); Я підступив до вчительок (Збан., Малин. дзвін, 1958, 26); // Підходити, нападаючи, наступаючи. Фашистські заколотники підступали до міста (Донч., VI, 1957, 117); Останні слова Бульба вже мовив під тупіт.. поляків, які щільно підступили до табору (Довж., І, 1958, 259); // перен., розм. Наближатися, наступати, наставати (про час, явища, події і т. ін.). Діти все росли поміж клопоту. Дивись, і старість в гості підступа (Мал., Звенигора, 1959, 321).
2. перен. Посилюючись, раптово виявлятися, охоплюючи кого-небудь (про почуття, певний стан і т. ін.). Голод почав йому докучати і разом з голодом почала злість підступати під серце (Фр., IV, 1950, 72); В плечі боліло, аж нудота підступала до горла (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20); Тяжкий біль підступив йому до серця (Мак., Вибр., 1956, 492); // безос. — Коли немає її тут — мені мов і легше; а як гляну — вона сидить, — так мені і підступе [підступить] під серце (Мирний, IV, 1955, 65).
3. перен. Розміщуватися біля чого-небудь, межувати з чимсь (про ліс, гори і т. ін.). З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (Кочура, Зол. грамота, 1960, 474); Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (Томч., Готель.., 1960, 11).
4. розм. Звертатися до кого-небудь з проханням, вимогою і т. ін. Тільки тії діти дуже лихі, і до них не підступай (Л. Укр., V, 1956, 89); Антон ішов попереду такий лютий, що до нього й близько не можна було підступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45); Лейба знав, коли можна підступити до пана запанібрата (Н.-Лев., II, 1956, 42); // перен. Починати що-небудь. Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (Стельмах, І, 1962, 520).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 509.