Слово "підсуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПІДСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПІДСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Сунучись, наближатися до кого-, чого-небудь. Наталя охоче підсувається ближче (Вас., III, 1960, 343); — Процю, розкажи, голубе, як ти з королем балакав, — просить Гринь, підсовуючись до шевця (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 88); * Образно. Чорним роєм підсувалися йому різні болючі думки до ума (Коб., II, 1956, 96); // Їдучи, ідучи і т. ін., наближатися до кого-, чого-небудь. — В лісок позаду в нас уже підсуваються передові три ескадрони кінноти (Ле, Право.., 1957, 120); Білі плащі одягали вояки тільки тоді, як треба було підсуватися до «ворога» (Ірчан, II, 1958, 220); До хати задом підсунувся віліс (Перв., Дикий мед, 1963, 436).

2. перен., розм. Улесливо звертатися до кого-небудь, домагаючись чогось. [Старшина:] Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються (Кроп., II, 1958, 263); Опришок підсувався до неї з ласками (Хотк., II, 1966, 165).

3. тільки недок. Пас. до підсува́ти, підсо́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 510.