ПІДТЕ́КСТ, у, ч. Внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання. Відомо, що кожен пейзажний вірш має свій підтекст (Літ. газ., 12.I 1962, 2); Хоч він з трибуни не просив пробачення перед пальмірівцями, та це можна було зрозуміти з підтексту (Руд., Остання шабля, 1959, 549).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 513.