ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПІДХОПИ́ТИСЯ, хоплю́ся, хо́пишся, док.
1. Різко, стрімко вставати, підійматися з місця. Терешко швидко підхоплюється, за одну хвилину одягається — і вже на подвір’ї (Епік, Тв., 1958, 395); З-за столу підхопився маленький офіцерик (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 125).
2. Ставати вищим за кого-, що-небудь, досягати якої-небудь висоти. Попри високі китиці кукурудзи підхоплюється широколистий тютюн (Кобр., Вибр., 1954, 83); // Ставати дорослим; підростати. [Пасічна:] Діти у мене вже, богу дякувати, підхопилися (Фр., IX, 1952, 170).
3. розм. З’являтися над горизонтом, сходити (про сонце, місяць). Сонце вже Підхопилось високо (Фр. X, 1954, 370).
4. тільки недок. Пас. до підхо́плювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 524.