ПІДЦА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЦА́ПАТИ, аю, аєш і рідко ПІДЦА́ПИТИ, плю, пиш; мн. підца́плять; док., розм. Те саме, що кра́сти. Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (Свидн., Люборацькі, 1955, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 524.