ПІДЧА́СОК, ска, ч., військ. Помічник вартового на посту. Завмер, підібгавши під себе натруджені ноги, підчасок, — Чорна маленька постать на фоні поломінних [полум’яних] хмар (Бажан, Вибр., 1936, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 524.