ПІДШЕ́ФНИЙ, а, е. Який перебуває під чиїм-небудь шефством. Шефська робота на селі, виступи шефів на селі та ін. повинні бути пов’язані з потребами підшефного села (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 307); Варварі доручили піти до райкому партії і просити, щоб їм виділили підшефну частину (Кучер, Чорноморці, 1956, 290); // у знач. ім. підше́фний, ного, ч.; підше́фна, ної, ж. Людина, яка перебуває під чиїм-небудь шефством. Підшефні часом думають, що раз за них взялися передовики, то їм уже й клопоту нема (Ком. Укр., 8, 1963, 5); Було висунуто лише думку, щоб безпосередні шефські обов’язки, піклування про своїх підшефних візьме на себе будівельний інститут (Коцюба, Нові береги, 1959, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 526.