ПІДШИ́ВКА, и, ж.
1. тільки підши́вка. Дія за знач. підши́ти, підшива́ти. І в наш час для підшивки валяного взуття використовують кістяні шила (Археол., VIII, 1959, 31).
2. тільки підши́вка. Комплект підшитих газет, документів і т. ін. Вона поклала підшивку газет у шафу (Головко, II, 1957, 539); Голова колгоспу агроном Денис Субота схилився над підшивкою «Правды» (Автом., В. Кошик, 1954, 37).
3. розм. Те саме, що підкла́дка 2. Біжучи рвала [Галина] підшивку з чоловічого пальта на своїх плечах (Ле, Мої листи, 1945, 129); * Образно. [Подорожній:] Так трясе [біда], що часом у людини й душу підшивкою догори виверне (Стар., Вибр., 1959, 666); // Обшивка одягу, лиштва. Матерію на підкладку, поясочки і шлейки, підшивку до сорочечок і навіть гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні (Коз., Листи.., 1967, 223); На ній — розкішно гаптований кептар, прикрашений пишними жовтогарячими й зеленими китицями. Запаска, білосніжна підшивка (Літ. Укр., 8.VI 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 526.