ПІДІПРІ́ЛИЙ, а, е. Який трохи, частково або знизу зіпрів. Дмитро.. попрощався з матір’ю, скочивши в сани, одразу ж приліг на збитому коржеві підіпрілого сіна (Стельмах, II, 1962, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 430.