ПІКЕ́ТНИК, а, ч. Особа, що входить у склад пікету (див. пікет 1). Пікетник віддав офіцерові честь (Тулуб, В степу.., 1964, 92); Демонтажники.. стояли.. перед заводською брамою і пересміювалися із заводськими пікетниками (Смолич, V, 1959, 610).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 532.