ПІЛЬГОВИ́Й, а́, е́. Який надається кому-небудь як пільга (у 1 знач.). Щорічно робітники одержують безкоштовні або пільгові путівки в санаторії та будинки відпочинку (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 88); Не може він в ім’я давніх заслуг Марти робити тепер пільгові знижки їй — на свій розсуд добирати кращу землю (Вол., Самоцвіти, 1952, 38); // Який існує як пільга (у 1 знач.). У березні 1931 р. СРСР підписав з Туреччиною новий торговий договір, що мав також надзвичайно пільговий характер для останньої (Укр. іст. ж., 4, 1960, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 535.