ПІЛІ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Погано грати, виконувати що-небудь на смичковому музичному інструменті або на гармонії. Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (Корн., І, 1955, 99); // Видавати одноманітні протяжні звуки (про смичкові музичні інструменти або про гармонію). Пілікає нудно десь гармошка (Головко, І, 1957, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 534.