ПІР’Ї́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пір’ї́на. Довгим дзьобом почала [чайка] перебирати пір’їнки на хворому крилі (Збан., Мор. чайка, 1959, 31); *У порівн. На мить їй здалося, що вона стала легка, як пір’їнка (Ткач, Плем’я.., 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 539.