ПІТНИ́К, а́, ч. Повсть, що підкладається коневі під сідло чи під сіделко. Починаючи заїздку, на спину лошаті кладуть пітник з сідла, підтягують його слабенько попругою і водять в поводі по 25-30 хв. протягом 2-3 днів (Конярство, 1957, 117); Він ізліз поправити підпругу й замість того перестелив пітника (Ю. Янов., І, 1958, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 550.