ПІШОХІ́ДНИЙ, а, е.
1. Признач. для ходіння пішки. Андрій глянув угору по течії за пішохідний міст (Собко, Срібний корабель, 1961, 80).
2. Який здійснюється пішки, не користується транспортними засобами. В умовах гористого рельєфу.. ескалатори матимуть величезне значення для полегшення пішохідного руху (Рад. Укр., 2.VIII 1946, 1); Полк був піхотний, але вже не пішохідний (Смолич, V, 1959, 654).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 553.