ПІЄТИ́ЗМ, у, ч.
1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка виникла в XVII ст. серед протестантів Німеччини.
2. книжн. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка; // перен. Палке обожнювання кого-небудь або беззастережна віра в щось. Кождий такий документ будив у його пам’яті спомини подібних.. історій, речень, анекдотів, і все те він пер в свою книжку, записував з таким пієтизмом і так старанно, мов не знати які дорогі скарби (Фр., III, 1950, 443); Отець Заячківський — це вісімдесятилітній старець; про нього з пієтизмом говорить батько Данило (У. Кравч., Вибр., 1958, 397).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 528.