РАДІОЗВ’ЯЗО́К, зку́, ч. Передавання та приймання повідомлень за допомогою електромагнітних хвиль; зв’язок по радіо. Підтримуючи радіозв’язок з бригадами, Зоя мовби стає на деякий час тим осередком, де схрещуються розбурхані пристрасті багатьох розпалених працею людей — бригадирів, механіків, обліковців (Гончар, Дорога.., 1953, 7); При груповому космічному польоті вперше було здійснено двосторонній радіозв’язок між космічними кораблями (Рад. Укр., 16.VIII 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 431.