РАДІООБЛА́ДНАННЯ, я, с. Сукупність приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для здійснення радіозв’язку. Радіообладнання кораблів призначене для двобічного радіотелефонного і телеграфного зв’язку між космонавтами в короткохвильовому діапазоні (Рад. Укр., 23.Х 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 433.