РАДІОРЕЛЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Признач. для напрямленого передавання радіосигналів надвисокої частоти через проміжні приймально-передавальні радіостанції на великі відстані. Радіорелейні лінії є новим сучасним засобом зв’язку (Наука.., 5, 1958, 6).
2. Який здійснюється за допомогою передавання сигналів через проміжні приймально-поредавальні радіостанції. Міста Донецьк і Луганськ сполучено найбільш технічно прогресивним радіорелейним зв’язком (Рад. Укр., 6.І 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 433.