РАДІОТЕЛЕГРА́Ф, а, ч.
1. Сукупність передавальної та приймальної апаратури для телеграфного зв’язку по радіо. — Це, бачите, невеличкий.. радіотелеграф. Сидячи тут, я переказую свої розпорядження в різні кінці мого маєтку (Смолич, І, 1958, 64).
2. Установа, яка здійснює такий зв’язок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 434.