РА́ЙДУГА, рідше РА́ДУГА, и, ж. Те саме, що весе́лка. Заломлення сонячного світла у водяних краплях, що утворюються в атмосфері, супроводиться розкладанням його на кольорові промені; цим пояснюється утворення райдуги (Курс фізики, III, 1956, 322); Спостерігаючи на небі радугу, ми наочно переконуємося, що швидкість поширення променів різної колірності у водяних краплях різна (Око і сонце, 1953, 24); * Образно. Уже світлішає над гаєм Дощем пахучим день промок. По воду райдуга спускає Кінці коромисла в ставок (Стельмах, Жито.., 1954, 111); * У порівн. Роса спалахнула, мов райдуга та… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 360).
◊ Всіма́ кольора́ми ра́йдуги — багатьма різними барвами. Бризки фонтанів, що переливалися на сонці всіма кольорами райдуги, засліпили враз очі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 441.