РАКЕ́ТНИЦЯ, і, ж. Спеціальне пристосування для запуску ракет (у 1 знач.). По фронту тихо. Раз по раз хрипко хававкають ракетниці (Вас., II, 1959, 31); Опівночі, коли гвардії підполковник Самієв випустив з ракетниці одну по одній шість зелених ракет, німці й угорці, які обороняли перевал, навіть не думали, що кінець їх так близько (Гончар, III, 1959, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 444.