РАМБУЛЬЄ́, невідм., с. Тонкорунна порода мериносових овець; вівця такої породи. — Економія економією, але мені, Аркадію Валеріановичу, не зрозуміло, для чого ж ви тоді збудували цегляні, навіть з колонами, кошари? Коріння цього будівництва теж треба шукати в епосі Відродження? — Шукайте їх у звичайному глузді: в мене вівці не прості, а рамбульє.. В холодних кошарах не золота шерсть, а свиняча щетина виросте (Стельмах, І, 1962, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 446.